Україна, Білорусь, Литва / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2005. Т. 3. – C. 65–68.
Вперше опублікована німецькою мовою у журналі: Ukrainische Rundschau (Відень). – 1909. – № 2. – С. 49–53. Стаття написана 7 січня 1909 р. (Грушевський М. Щоденник 1904–1910 рр. // ЦДІАУК, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 237 зв.). Передруки: Діло. – 1909. – 9 лютого (27 січня.). – Ч. 29 (скорочений варіант у перекладі українською); Український історик. – 1999. – Ч. 2–4. – С. 162–169 (тексти німецькою та українською мовою в перекладі А. Кіпа та мовній редакції Т. Скрипки).
Подається за публікацією в журналі "Український історик".
Бібліограіфічну замітку про статтю подав В. Дорошенко у виданні: ЗНТШ. – 1910. – Т. ХСѴ. – С. 240. У ній він передав головну думку автора: «Вказавши на реакційну підоснову ріжного "славянського братання" та на відсутність в українців рахунків з германізмом, шан. автор відповідає тим, що кричать про ізольованість українців (через усування їх від того братання), що ізольованість не повинна лякати українців – раз, а друге, на ділі українці зовсім не ізольовані – їх союзниками природними являються колишні історичні товариші – Білорусь і Литва».
Збережені листи засновника і редактора віденського місячника "Ukrainische Rundschau" Володимира Кушніра свідчать про високу оцінку публіцистичного пера М. Грушевського та високу честь українських часописів мати в числі їх авторів видатного історика і суспільно-політичного діяча. Ще на початку 1906 р., як тільки часопис постав на місці "Ruthenische Revue", молодий журналіст писав: «Бажаючи зробити "Ukrainische Rundschau" гідною представницею нашого національного життя, я постановив звернутися до визначніших українських письменників і публіцистів, а в першій мірі до провідників нашого наукового руху, із зазивом і просьбою, щоби взяли участь у сім видавництві. От тим то, Добродію, звертаюся до Вас із спеціальною гарячою просьбою, не відмовити участі в "Ukrainische Rundschau". [...] Вказівки Вспв. Добродія мусили би бути для мене неоцінимі, – надто смію просити отверто о статтю» (ЦДІАУК, ф. 1235, оп. 1, спр. 581, с. 11а–11б). Невідомо, чому М. Грушевський не відгукнувся відразу на цю пропозицію, бо, згадуючи про неї, В.Кушнір 21 лютого 1908 р. знову звертається до історика: «Моє головне бажання зводилося до того, щоби Ви, Добродію, схотіли присвятити для нашого місячника по кілька годин часу для написання статті хоч два рази в рік. [...] Друга моя просьба була така, щоби Ви були ласкаві подати мені вказівок щодо обговорення української історії на сторінках "Ukrainische Rundschau" й імена людей з-поміж Ваших мучеників, до яких міг би я в тій справі звернутися» (Там само, с. 1).
Безпосередньо написанню статті передувала ініціатива М. Грушевського запровадити у виданні "Ukrainische Rundschau" відділ, ЯКИЙ би висвітлював проблеми національного руху в Білорусі та Литві. Вірогідно, поштовхом до цієї ініціативи М. Грушевського послужило звернення до нього відомого литовського діяча А. Сметони. У своєму листі від 14(1) грудня 1908 р. А. Сметона повідомляв про численні національні утиски литовців з боку поляків, просив надіслати адресу журналу "Ruthenische Revue", "що видається у захист русинської народності. Литовці хотіли б використати цей орган для з'ясування польсько-литовських стосунків у Литві" (Мицик Ю. З листів до Михайла Грушевського // Український історик. – 2002. – Ч. 1–4. – С. 493). Підтримувалася думка про запропонований відділ, безперечно, і провідниками білоруського руху, братами Іваном і Антоном Луцкевичами, з якими неодноразово зустрічався вчений (ЦДІАУК, ф. 274, оп. 1, спр. 3320, арк. 228, 231).
На подану М. Грушевським ідею про обговорення на сторінках "Ukrainische Rundschau" ЛИТОВСЬКИХ та білоруських справ В. Кушнір З січня 1908 р. відповідав: «Подана Вами думка давати в U.R. місце голосам литовців і білорусів не сходить мені з голови і дедалі все більше мені подобається. [...] Певно, дякуючи Вашому посередництву, дістав я вчора з Вільни протест литовців проти поляків [...], підписаний 13-ма провідниками литовського руху для поміщення в U.R. [...] Через те ж саме прошу Вас, Вш. Добродію, будьте ласкаві обіцяну Вами статю прислати вже в біжучім місяці, коли можливо – перед 15 н. ст. січня. Для мене, значить для U.R., мало би дуже велике значіння, коли би Ви, Вспв. Добродію, згодилися, щоби Ваша статя появилася наперед в U.R., а щойно потім в ЛНВ. Се піднесло би вагу "Ukr. Rundschau" ще і в очах нашого загалу, а осе мені мусить розходитись. Через те, правду ска¬зати, я вже здавна побиваюся за статею до Вас» (Там само, ф. 1235, оп. 1, спр. 581, с. 5–6).
Про особливу увагу до запропонованої проблеми свідчить і розроблений М. Грушевським план українсько-білорусько-литовського наукового конгресу в галузі історії, філології і етнографії, який він подав на засіданні Історично-філологічної секції НТШ 8 липня 1908 р.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
